Велична, щедра і прекрасна мова, 
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 
Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ. 

    В понеділок 22 лютого в Кленовецькій ЗОШ І-ІІ ступенів відбулося свято присвячене Міжнародному дню рідної мови.  

Саме 21 лютого 2000 року стало Міжнародним днем рідної мови. В Україні воно відзнається  з 2002 року відповідно до указу Президента України. Заснування Дня рідної мови має велике значення. За оцінками фахівців із 6000 мов, які нині існують, більшість знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Залучення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визначення необхідності захистити різноманіття культур.

   Мова, якої нас навчила рідна мати повнить наші думки. Далеко подорожувючи, роками живучи за кордоном, вивчаючи та оволодіваючи іншими мовами, все одно наші дні будуть наповнюватися словами, через які ми вперше почали сприймати навколишній світ, своєю мовою, рідною мовою. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Рівень розвитку мови є джерелом духовного розвитку народу. Недарма вчені твердять, що словник – це те, що народ знає про світ, а граматика, це те, як він про цей світ говорить. Знати, берегти і примножувати рідну мову – обов'язок кожної людини. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, – не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів.

"Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", -  писав В.Сосюра.