Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мене совість і закон.
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний і глибокий сон –
пише   у своємоу вірші «Кобзареві» Ліна Костенко.
  Так, минуло вже 207 ріків з Дня народження Великого Кобзаря, а ми знову і знову повертаємось до нього, знову і знову згадуємо його.
  Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.
Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість  Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться  український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
  У Кленовецькій гімназії вчителькою української мови та літератури була проведена онлайн –конференція з приводу цієї знаменної  дати,  оскільки учні 5-9 класів зараз навчаються дистанційно. На конференції учні разом з вчителем розглянули цікаві сторінки біографії видатного українця, а також отримали завдання: зробити відеозапис читання улюблених віршів Шевченка.
  Хоча захід проходив дистанційно учні дізналися багато цікавого про Т. Шевченка та збагатились новими знаннями.

Декламування віршів Т.Г.Шевченка