Друга світова війна вона все далі і далі від нас, ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, що загинула на ній невимовна кількість мільйонів людей, які просто хотіли жити. Ми знаємо фронтові пісні, ми знаємо наскільки тяжкою вона була. Знаємо - ми, старше покоління, але чи знають про неї теперішні хлопчики та дівчатка. Як донести все це, як розповісти про це? Стривожений із муками і жалем світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, неначе, розпанаханий кинджалом. Війна на зустріч молодому дню із з гуркотом, і з брязкотом котилась, лавиною метану і вогню, на нашу землю й долю навалилась.

   Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Тіла солдат, полеглих у землю, давно стали землею і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець! Війна, що прийшла на українську землю увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч і міст і сіл. Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.

     Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, тим, хто сьогодні піднімає з руїн і відроджує Україну. Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними їхнього життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.