Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної станції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутопій-239, плутоній-240, - увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на тери­торіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».

      На квітучий українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і, навіть, повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

    «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго... Хвилиною мовчання було вшановано тих, кого вже немає з нами. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страш­ної аварії: перед живими, перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.